ВИТЯГ З ПОСТАНОВИ АРБІТРАЖНОГО СУДУ м. КИЄВА ПРО ПЕРЕВІРКУ РІШЕННЯ В ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ №04-1/11-2-14/543 від 06.02.2001

АКБ “Правекс-Банк” звернувся до арбітражного суду м. Києва з позовом про звернення стягнення на заставлене майно до фірми А. (справа №14/543). Фірма А. виступила майновим поручителем товариства Т. та уклала з банком договір майнової поруки передавши в заставу нерухомість. Рішенням арбітражного суду м. Києва від 26.10.2000 року у справі №14/543 АКБ “Правекс-Банк” у позові відмовлено, у зв’язку з закінченням строку позовної давності. Арбітражний суд м. Києва постановою про перевірку рішення в порядку нагляду №04-01/11-2-14/543 від 06.02.2001 року рішення арбітражного суду м. Києва від 26.10.2000 року у справі №14/543 залишив без змін. Постанова суду була винесена на підставі таких доводів: “Для стягнення заборгованості за кредитним договором №31/96 від 16.12.1996 року з майнового поручителя згідно договору застави - поруки від 17.12.1996 року позивач пропустив тримісячний термін, передбачений ч.2 ст.194 ЦК України, оскільки АКБ “Правекс-Банк” не звернувся з позовом до поручителя протягом трьох місяців з дня настання строків зобов’язання передбаченого кредитним договором.

Враховуючи, що правовідносини з договору поруки, незалежно від того, в якій формі чи спосіб надається забезпечення виконання зобов’язання, регулюються ст.ст. 191-194 ЦК України, непред’явлення кредитором позову до поручителя протягом строку дії поруки є підставою для його припинення.

Норми цивільного законодавства України, а саме ст.181 ЦК України і Закону України “Про заставу”(ч.2,3 ст.1), регулюють правовідносини з застави, в яких особи кредитора і боржника збігаються відповідно з особами заставодержателя і заставодавця.

Частина друга ст.11 Закону України “Про заставу” надає право поручителю, особі іншій ніж боржник заставити належне йому майно в забезпечення виконання зобов’язання, тобто саме в такий спосіб поручитись перед кредитором за виконання боржником своїх зобов’язань.

При цьому поручитель (майновий поручитель) за договором поруки, в якому передбачено передачу ним в заставу кредиторові належного йому майна в забезпечення виконання зобов’язання третьою особою, не втрачає прав, наданих йому ст.ст.191-194 ЦК України, в тому числі права заперечувати і відмовити кредиторові в задоволенні своїх вимог за рахунок майна поручителя в разі невиконання боржником зобов’язання, яке забезпечувала порука, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов’язання не пред’явить позову до поручителя (ч.2 ст.194 ЦК України).

За таких обставин позивач втратив право отримати задоволення своїх вимог за рахунок поручителя у будь-який спосіб у зв’язку з пропущенням строку, передбаченого частиною другою ст. 194 ЦК України, в тому числі у спосіб звернення стягнення на майно, заставлене поручителем за договором застави-поруки від 17.12.1996 р. №31/96.

Порука за цим договором вважається припиненою, свої договірні зобов’язання обов’язки поручителем щодо надання забезпечення виконання зобов’язання за кредитною угодою від 16.12.1996 року №31/96 виконано, що в розумінні ст.28 Закону України “Про заставу” та ст. 216 ЦК України припиняє заставу.

Крім цього, наглядова інстанція вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача в заяві про перевірку рішення на пункт 6.2 (термін дії договору) договору застави-поруки №31/96 від 17.12.1996 р., а також на статтю 71 ЦК України судом до уваги не приймається з причин невірного тлумачення правових категорій і понять, що в свою чергу призводить до невірного встановлення та оцінки юридичних фактів та їх наслідків, оскільки строк (виконання) зобов’язання і термін дії договору – це різні речі, теж саме стосується і строків позовної давності та пресічних строків (ч.2 ст.194 ЦК України).”

Вищий арбітражний суд України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2001 р.

№04-1/11-3/137

Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України

у складі:

заступника Голови Демченка С.Ф.

судді Черногуза Ф.Ф.

розглянула заяву АКБ “Правекс-Банк”

про перевірку постанови

арбітражного суду м. Києва

у справі №14/543

за позовом АКБ “Правекс-Банк”

до ТОВ “Фірма “А.”

про стягнення 67330 доларів США

Рішенням від 26.10.2000 року (суддя Н.В. Капацин) в позові відмовлено тому, що для стягнення заборгованості за кредитним договором №31/96 від 16.12.96 з майнового поручителя позивач пропустив тримісячний термін передбачений ч.2 ст. 194 ЦК України.

Перший заступник голови арбітражного суду м. Києва С.Е.Острович перевірив рішення в порядку нагляду і постановою від 06.02.2001 залишив рішення без змін.

Заявник вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, невірно та однобічно застосовані норми матеріального права.

Просить рішення та постанову суду скасувати.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що між АКБ “Правекс-Банк” та ТОВ “Т”. були укладені кредитний договір №31/96 від 16.12.96 та додаткова угода від 10.06.97 про надання кредиту на суму 100000 доларів США з терміном повернення кредиту 18.08.1999 року.

На забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором АКБ “Правекс-Банк” уклав з ТОВ “А.” договір майнової поруки від 17.12.1996 предметом якого є приміщення по вул. Д. В м. Києві. За договором застави-поруки від 17.12.1996 відповідач, як майновий поручитель, поручився перед позивачем за виконання перед третьою особою-боржником договірних зобов’язань за кредитним договором від 16.12.96 №31/96. У визначений строк позичальник кредит не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив.

Доводи заявника про те, що договір застави-поруки від 17.12.1996 р. зберігає свою чинність у зв’язку з тим, що п. 6.2 цього договору діє до виконання зобов’язань за кредитним договором від 16.12.1996 р., а право вимоги у нього виникло в серпні 1999 р. через подальші продовження дії кредитного договору не відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Відповідач не отримував від позивача та СП ТОВ “Т.” пропозицій щодо зміни умов договору майнової поруки у зв’язку зі внесенням змін та доповнень до кредитного договору №31/96 від 17.12.96 р. На протязі трьох місяців з дня настання строку (з 16.06.97) зобов’язання СП ТОВ “Т.” по поверненню кредиту та відсотків за користування кредитними коштами позивач не пред’явив позову до відповідача. Таким чином, у відповідності з ч. 2 ст.194 ЦК України договір майнової поруки №31/96 від 17.12.96 втратив чинність.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що рішення і постанова арбітражного суду відповідають матеріалам справи та чинному законодавству і підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст.ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення від 26.10.2000 р. і постанову від 06.02.2001 року арбітражного суду м. Києва у справі №14/543 залишити без змін.

Заступник Голови Вищого арбітражного суду України С. Демченко

Суддя Ф. Черногуз

__________